Конкурсна робота: Ментальність майбутнього (погляд гімназистів)

Зазирати у майбутнє – справа непроста і ризикована. Адже наразі світ так швидко і непередбачувано змінюється (чого вартий лише глобальний досвід життя у пандемії, якого ми набули останнім часом), що будь-які прогнози зводяться нанівець і можуть бути дуже далекими від реальності!

Тож, домашнє завдання «Ментальність майбутнього», отримане гімназійною журналістською командою до Міжнародного фестивалю "Золота осінь Славутича", спонукало нас серйозно задуматись. Власне, а що ж таке ментальність? Це спосіб мислення? Загальна духовна налаштованість покоління? Установка індивіда або соціальної групи до навколишнього світу? Чи коктейль з усього вказаного вище? Якою ж буде ментальність майбутніх поколінь?

Відповідь зумовлюється загальним нестримним розвитком, що зачепив усі сфери життя людини. Найочевиднішим видається, що значення технологій для кожного з нас ще більше зростатиме, і це вплине на ментальність майбутнього: людство ставатиме все більш залежним від гаджетів, технічних новинок. Це спрощує процеси, економить час, змінює алгоритми звичних дій… Людина майбутнього стане людиною вільною від побуту і залежною від високотехнологічних побутових пристроїв? Ймовірно, зникатимуть прості технічні професії, які не потребуватимуть творчості й креативності, адже їх зможуть виконувати роботи. Знову ж, рухаємось у напрямку спрощення… Але дорогою не втратити б нам здатність вільно мислити та творити. Сподіваємось, що мистецтво, зокрема й журналістське, залишиться цариною «людини розумної». Але це можливо за умови, що люди,залучаючи в своє повсякдення все більше технологій і маючи більше вільного часу, використають його для власного саморозвитку, дбатимуть про внутрішній світ. Однак відповідно до результатів звіту Digital 2020 сучасна людина в середньому проводить в інтернеті майже 7 годин на добу і більшість цього часу витрачає на соціальні мережі та перегляд розважального контенту. Пригадайте, як у транспорті, кав’ярнях, під час шкільних перерв чи відпочинку на пляжах і в парках люди не відводять очей від смартфонів. Зізнайтесь, а ви ставали заручниками розетки, користуючись майже розрядженим смартфоном? Тож очевидно, що нам є над чим задуматись.

Водночас хочемо вірити, що ментальність майбутнього буде з префіксом ЕКО. Адже кожен з нас – частинка природи, а не причина її знищення. І повсякдення людини, і технології ставатимуть більш екологічними, бережливими у використанні природних ресурсів та збереженні їх для майбутніх поколінь. Ментальне усвідомлення себе невід’ємною частиною природи та Всесвіту буде основою майбутнього розвитку в умовах зменшення ресурсів. Мода, їжа, транспорт, розваги ставатимуть більш технологічними, але й екологічними водночас. Ідеальне поєднання!

Щодо самої ментальності як психологічної ознаки, то людство, сподіваємось, переорієнтується зі споживання зовнішніх ресурсів для самоствердження на пізнання ресурсів внутрішніх, розуміння власної самоцінності й потенціалу. Дослідження вчених наслідків коронавірусу уже зараз звертають увагу на неочевидний, але лише на перший погляд, вплив пандемії на психологічне здоров’я і необхідність підтримки себе і близьких. Титулована спортсменка Сімона Байлз відмовилась від виступу на олімпіаді у Токіо, щоб сфокусуватися на психологічному здоров’ї. Діти з інакшим розвитком психіки, наприклад, з аутизмом, мають можливість навчатися поряд з іншими у інклюзивних класах. Однак такі рішення все ще викликають дискусії і несприйняття у багатьох членів суспільства. Сподіваємося, у майбутньому утвердиться розуміння необхідності внутрішнього здоров’я і благополуччя для всіх.

Сучасна людина все ще затиснута кордонами зовнішніми та внутрішніми. Людина майбутнього прагне їх , як мінімум – розширити, а в ідеалі – прибрати! Глобальна мобільність сприятиме формуванню більшої відкритості, динамічності, комунікації з представниками та представницями різних країн і культур із різних куточків планети, а можливо, й Всесвіту. Тож цінність толерантності й партнерства зростатиме. А для їх ефективності необхідне буде внутрішнє розуміння і прийняття людства в усьому різноманітті! Колір, віра, гастрономічні вподобання – це лише форма, яка доповнює внутрішню суть. І це безцінно! Зростатиме розуміння того, що всі ми різні не лише зовнішньо, а й внутрішньо, що ментальний світ кожної людини відмінний, але водночас є цінності, які можуть нас об’єднувати і бути майданчиком для взаємодії.