Віртуальний Музей
ІСТОРІЯ ПРИМІЩЕННЯ ГІМНАЗІЇ (вул. Байди-Вишневецького, 6)
Окрім чудової архітектури ця будівля дуже цікава своїм розташуванням. Весною чи влітку, коли цвітуть дерева або шумлять черкаські пляжі, серед безлічі зелені на схилах старого Дніпра, на самій горі замкового узвозу стоїть цей будинок. Зараз це старий корпус музичного училища, а раніше споруда першої міністерської чоловічої гімназії – одна з найгарніших архітектурних пам’яток міста. Її нелегко знайти серед зелені дніпровських схилів, але якщо знайдеш – відірвати погляд вже неможливо.
Звичайно, архітектором будинку є Владислав Городецький. Його зведено у 1891 році як перша міністерська чоловіча гімназія. Вона була заснована 26 листопада 1880 року. Будинок був побудований на території садиби купця Соколова. До речі, Перша міська гімназія – це і є її правонаступниця.
Питання про будівництво гімназії постало на початку 1891 року на одному з засідань міської думи. Рудольф Гаммер, німець за походженням, інженер, керуючий черкаським цукровим заводом, член міської думи і активний громадський діяч запропонував доручити будівництво Владиславу Городецькому, який на той момент був студентом Петербурзької академії мистецтв і проходив практику при архітекторі Київського учбового округу військовому інженер-підполковнику Чекмарьову на посаді його помічника. Звичайно Гаммер і Городецький були приятелями. Владислав уже тоді декілька разів бував у Черкасах. Та не зважаючи на свій статус, Городецький вже встиг виконати роботи з будівництва двоповерхового будинку Уманської прогімназії.
17 березня 1891 року міська дума доручає Городецькому будівництво і підготовчі роботи гімназії. Оклад архітектора складав 100 рублів на місяць. По суті кар’єра Городецького розпочиналась з Черкас. Вже 15 червня архітектор презентував план будівництва на засіданні міської думи, а вже 15 червня будівельники приступили до будівництва.
Сам Городецький не раз пароплавом припливав до Черкас з інспекцією будівництва. Вже до кінця року споруда була завершена.
Будівлю створено у стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури. Декор головного фасаду виявлений майстерно виконаними горизонтальними лініями, що створили багату пластику архітектурного оздоблення. Центральний ризаліт декорований рустуванням різного масштабу і форми заокругленням на рогах ризаліту, клинчастими і на півциркульним на наличниках віконних прорізів. Другий поверх відділяється від третього масивним арочним фризом, виконаним з лекальної цегли і утворюючим могутню пластику. Фриз меншого розміру прикрашає центральну частину споруди. Фасади рівномірно розчленовані по горизонталі і вертикалі. Великі віконні отвори з прямими і на півциркульними перемичками, відповідають нормам освітлення навчальних класів початку ХХ століття.
Того часу гімназія мала два корпуси. У головному розташовувались навчальні класи для старших гімназистів, кімната викладачів та дирекція закладу. Другий корпус призначений для навчання молодших учнів.
У відповідності із шкільною програмою у закладі переважала сокольська система гімнастики (перша слов’янська система фізичного виховання, що була розповсюджена в кінці ХІХ століття,) рухливі і спортивні ігри, фехтування. Але брак викладацьких кадрів та навіть пристосованих для занять приміщень, спортивних знарядь та інвентарю зводили нанівець увесь незначний тренувально-виховний процес з фізичної підготовки гімназичної молоді. Учні любили різноманітні ігри під час великих перерв або після занять. Саме гімназисти, по суті, вперше відкрили футбол для черкащан.
Гімназія давала більш розширений перелік предметів у порівнянні з демократичнішим реальним училищем. На відміну від останнього гімназисти вивчали класичні мови і взагалі мали більш гуманітарне спрямовання. Чоловіча гімназія знаходилась біля будинків кращих людей міста. Між гімназистами і учнями реального училища (яке за часів більшовиків знаходилось поруч у будинку Верлінського) існувала вічна ворожнеча, і бійки іноді закінчувалися кровопролиттям.
У стінах гімназії навчалися майбутні державні і культурні діячі, чиї імена залишилися в історії. Серед них більшовик Мойсей Урицький, авіатори брати Євген, Андрій та Іван Касьянеки (закінчили у 1905-1906 роках), письменник Лесь Гомін. Це був навчальний заклад черкаської еліти, де працювали тільки чоловіки. Кожний учитель гімназії займався репетиторством. До них приїжджали діти багатих грабарів та підприємців міста.
Після приходу до влади більшовиків, гімназія переформатовується. Тут створюють черкаську середню школу №1 у 1918 році. Музичне училище імені Гулака-Артемовського тут розміщується з 1968 року.
За час реконструкції, проведеної у 1922-1923 роках реконструкції будівлі, до неї добудовують третій поверх, а також з’єднано між собою обидва корпуси гімназії. У 1985 році другий двоповерховий корпус було знесено, а на його місці пізніше звели нову будівлю черкаського музичного училища.
Тепер маємо досить багато критики з приводу цієї добудови. Новий корпус ховає за собою історичну будівлю гімназії, не кажучи вже про зовсім різні архітектурні стилі.
Також до ансамблю гімназії входила домова гімназична Святопречистенська церква, яка розташовувалась на місці сучасної бібліотеки Шевченка. Зруйнована комуністичним режимом у 1961 році. Ця церква також належить до архітектурних доробок Владислава Городецького. Вона була доручена йому після будівництва самої гімназії.
ІСТОРІЯ ГІМНАЗІЙНОЇ ЦЕРКВИ (знесена у 1961 році під бібліотеку)
А цієї будівлі вже не існує. Колись Черкаси були містом церков, та з приходом комуністів все було зруйновано. Особливо чудово місто виглядало з Дніпра. Над Черкасами височіли купола багатьох церков. Серед них існувала та, чиї контури ніби ховаючись не виглядали з зелені, якою поросли Дніпровські пагорби. Бо була вона зовсім невеличкою і скоріш сходила на дім. Це була домова гімназична Святопречистенська церква, що входила до архітектурного ансамблю першої міністерської чоловічої гімназії.
Церква була зведена після 1891 року (рік побудови чоловічої гімназії). ЇЇ архітектором також став Владислав Городецький. Окрім основної будівлі гімназії, йому було доручено і спорудження храму. Воно почалось із вересня 1891 року. Відомо, що коштів на будівництво не вистачило, то її було добудовано на пожертви мешканців міста значно пізніше.
Домовою церкву на той час називали через розміщення її в освяченому приміщенні жилої будівлі приватної особи або в приміщенні установи (що є саме нашим випадком).
Існує лише одна стара фотографія Святопречистинської церкви. Як видно з неї, вона мала декілька невеликих куполів, що виказували в цьому будиночку саме церкву. Приміщення церкви було розраховане на 400 осіб.
Олександр Гервасійович Лебеденко, більшовицький письменник, що навчався в першій міністерській чоловічій гімназії, не без долі атеїстичного сарказму, писав про церкву так:
«…Гімназична церква, як корабель в бою, вся під перехресними поглядами начальства. Із вівтарю пильно спостерігає нав’ючений золотими ризами піп. Ризи настовбурчуються, твердим дзвоном розходяться донизу, та піп в камилавці сходить на розмальований базарний пряник на невидимих колесах. Біля входу, за прилавком, схожим на конторське бюро, де продаються свічки, на товстому килиму стоїть гімназичний штаб ? затягнуті в сині віцмундири викладачі разом з інспектором.
Біля криласу та коло виходу з церкви.
Посеред гімназичної колони, на правому фланзі одного з рядів, і сам директор.
Ряди гімназистів як війська на параді. Не можна переступити з ноги на ногу, не можна видатись з ряду, не можна рухати руками. В момент, коли виголошує священик, треба ревно хреститись, схиляючи голову.
Біля стіни стоять щасливчики. Тут можливо непомітно для начальства схилитись на дерев’яну панель та дивитись з презирством на тих, що стоять на витяжку товаришів. Підвіконня вище людського зросту. Це щоб молільники не відволікались рухом на вулиці та на подвір’ї. У ладані, в піснеспівах пливе своїм особливим курсом гімназичний церковний корабель.
Краще за всіх почувають себе прислужники, читці псалтирю, свічарі, півчі. На протязі двох годин нудної церковної служби вони переміщуються по церкві, заходять навіть у вівтар. Свої нескладні обов’язки вони виконують з виглядом крайньої заклопотаності та з відчуттям глибокої переваги над іншими, яким залишається тільки стояти нерухомо та щохвилинно хрестити лоби.
Церква гімназична блищить, як надраєна палуба. Та немає тут ні сусальних ікон, ні золочених панікадил. Вузька будівля, кораблем, увінчане двоскатним дахом, що дивиться всередину різними горіховими пластинами. Іконостас невеликий ? в один ярус, такої темно-коричневої деревини, різної, майже без позолоти.
Посеред церкви пробігає синій, з вишневими квітами, килим. Праворуч від нього — гімназистки, ліворуч — гімназисти.
Стояти виснажливо та нудно. Все ті ж піснеспіви, все ті ж, як і рік назад, незрозумілі вигуки священика. Обличчя педагогів та наглядачів, обрамлені золотистими та чорними підстриженими бородами та стоячими комірами, застигли в тупій нерухомості тиснуть мертвущою суворістю погляду, як і лики нечисленних писаних маслом ікон.
Моляться лише деякі. В сутності, молитись на людях соромно, та всі шукають собі розваги…»
Церкву було зруйновано у 1961 році для будівництва нового приміщення обласної бібліотеки. Сама бібліотека переїхала сюди наприкінці 1963 року.
КОРОТКА ІСТОРІЯ ГІМНАЗІЇ
Перша міністерська чоловіча гімназія – один із найстаріших закладів в місті.
Виникла вона 1880 року і розташовувалась на мальовничих схилах Дніпра. Чоловічу гімназію в Черкасах будували практично 20 років − із 1880 по 1899. Спочатку гімназія двох двоповерхових корпусів − головного, де містилася дирекція, кімната викладачів та приміщення, в яких навчалися гімназисти старших класів. В другому корпусі, що розміщався поруч, навчалися гімназисти молодших класів. Чоловіча гімназія знаходилась біля будинків кращих людей міста. Між гімназистами і учнями реального училища існувала вічна ворожнеча, і бійки іноді закінчувалися кровопролиттям.
На початку минулого століття будівлі було з’єднано між собою, а на головному корпусі з’явився третій поверх. В 1985 р. двоповерховий корпус знесли. Згодом на його місці з’явилася нова будівля музичного училища, за якою ніби сховалося приміщення колишньої чоловічої гімназії. Будинок гімназії визначався імпозантністю, великим масштабом і виразним художнім образом. Його зведено в стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури.
На місці сучасної обласної бібліотеки імені Т. Г. Шевченка стояла гімназична Свято-Пречистенська церква (зруйнована У 1961 р.).
У нове приміщення гімназія переїхала у 1969 році.
Нове приміщення було типовим радянським проектом, однак, на відміну від старого приміщення, тут був спортивний зал, що стало причиною переселення.
У 90-х роках минулого століття було розроблено проект добудови, однак, йому не судилося збутись.
У 2009 році було розроблено проект капітальної реконструкції фасаду приміщення, роботи стали проводити поетапно з 2010 року.
У 2018 році було завершено утеплення фасаду гімназії, у 2019 - фасадної групи.
З 2019 року спортзал перебуває в стані капітального ремонту.Із-за війни,ремонт спортзалу відтерміновується. Завершення його реконструкції очікується у 2024 році.
У 2023 році було повністю замінено асфальтне покриття по периметру гімназії.
На 2024 рік заплановано створення невеликого укриття.
Очікується, що у 2017 році фасадні роботи буде завершено.
Відредаговано 19.02.2024
