До 130-річчя гімназії
Наталія Єресковська (Трубнікова)
Випускниця 1997 року
Золотий період мого життя
Все ще пам'ятаю, як вчора, вчителiв-eнтузiастiв, щo побачили моє захоплююче майбутнє. Вони вiрили в мене i в те, що я зможу досягти будь-якої мети, яку я собi поставлю. Вони робили все для того, щоби я досягла найкращого i нiколи не здавалась. Я сумую по тiй наставницькiй сприятливiй атмосферi.
Кожний викладач в Гiмназiї був виключним, обдарованим i дуже працьовитим, i я прагнула бути схожeю на них. Їх обгрунтованiсть i прагнення до досконалостi на кожному етапi навчання були разючi. У Гiмназiї я ще бiльше поглиблила любов до процесу навчання та мистецького виконання, яка супроводжує мене в життi.
Покохав мистецтво, я продовжувала спiвати i навiть танцювати пiд час навчання в унiверситетi. Кожного року я спiвала на мiжнародному унiверситетському фестивалi. Пiд час зимових Олiмпiйських iгр 2002 року, я також мала честь виконувати українськi пiснi, танцювати Гопак i грати на сопилцi. Я все ще мрiю про власну студiю звукозапису, де я могла б записувати новi пiснi i створювати надихаючi вiдеоклiпи. Однак я розумiю, що iснуе час i мiсце для всього. Один iз найважливiщих урокiв винесених iз Гiмназi-це те, що ми нiколи не повиннi переставати мрiяти i прагнути досягнення своїх мрiй.
Багато рокiв тому я роздiляла одну мрiю з багатьма iншими молодими людьми- навчатись закордоном. Завдяки зусиллям панi Ананьєвoї, у Гiмназiї установились незлiченнi зв'язки з багатьма школами та органiзацiями за кордоном, що вiдкрило стiльки можливостей для учнiв! Якраз через одну iз таких програм, ACCELS, я поїхала навчатись у CШA, що змiнило мо життя назавжди. Деякi вважають, що, можливо, це не на благо Українi, коли студенти покидають країну, xоча багато хто iз них будує мости мiж Україною i США, перебувая закордоном.
Наприклад, пiд час навчання i працi в CША, українськi студенти, i я в тому числi, отримують незлiченнi можливостi для змiцнення позитивного iмiджу Украiни через своє щоденнe спiлкування з американцями та мешканцями iнших країн. I це здiйснюється на багатьох рiвнях. Я впевнена, що студенти Гiмназiї, особливо тi, що вивчали українську мову i лiтературу у панi Мануйкiної i панi Гафiнової, будуть завжди нести українську культуру в своїх серцях, де б вони не були. Я все ще вiдчуваю вiдголоски їх великої любовi i пошани до української мови i культури. Коли така любов горить у серцi, то хочеться дiлитися нею з iншими. Моє бажання допомогти Українi вивело мене не тiльки на мiжнароднi фестивалi, а також до ряду органiзацiй,
де я використовувала свої знання i вмiння у покращеннi вiдносин мiж Україною i CША. Наприклад, я допомагала Фундації "Україна-США" та Американо-Українськiй Бiзнесовiй Радi. Oскiльки я почала працювати в Мiжнародному Валютному Фондi, я повинна зберiгати нейтралiтет, але, як i ранiше, люблю дiлитись українською культурою через музику и спiв.
Вже минуло 12 рокiв пiсля мого випуску, Але мої найкращi спогади про Гiмназiю залишились. Я завжди буду вдячна пану Силенко i панi Ткаченко за те, що навчили мене поширювати погляди i прагнути знань поза рамками навчального плану. Я також завжди буду пам'ятати приклад панi Ананьєвої наполегливостi i досконалостi у всiх починаннях. Її абсолютна вiдданiсть Гiмназiї та її учням просто виключна i справжнi дивовижнa. Учням Гiмназiї дуже пощастило. i я сподiваюсь, що на Українi i в CША буде бiльше подiбних шкiл з такими керiвниками. Я бажаю Гiмназiї, вiд щирого серця, стати зразком в якостi освiти не тiльки в Українi, але i на свiтовому рiвнi.
Відредаговано 16.11.2010
