Що робити, якщо потрапили під завал: алгоритм дій від ДСНС і ЮНІСЕФ
Учора, 8 липня, росія вкотре завдала масованого ракетного удару по Україні. Внаслідок атаки значних ушкоджень зазнали Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Слов’янськ і Краматорськ. Зокрема, було зруйновано чимало будівель, а десятки людей опинилися під завалами.
ДСНС і ЮНІСЕФ підготували поради, як правильно поводити себе в такій ситуації та що робити, якщо під завалами опинилася дитина. Про них розповіла дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз, яка допомагала фахівцям ДСНС та ЮНІСЕФ із супервізією цих матеріалів.
“Я зараз публікую один з найстрашніших для мене самої матеріал. Але ми маємо це знати. Тут зібрані дві теми – як допомоги дорослим і дітям. Нехай ніколи не знадобиться. Безпеки нам усім та життя!” – додала Світлана Ройз.
Психологиня наголосила, що насамперед, треба кликати на допомогу та намагатися зателефонувати в службу порятунку за номером 101.
Однак, щоб не погіршити ситуацію, за словами Світлани Ройз, активно ворушитися не варто, оскільки можна випадково зачепити те, на чому тримається завал. Краще оглянути себе та людей навколо й у разі поранення – накласти пов’язку, щоб зупинити кров (якщо ви можете це зробити).
Крім того, аби уникнути переохолодження, можна розтирати кінцівки та вкритися.
Проте, у ДСНС застерігають: не варто користуватися запальничками чи сірниками, адже, якщо стався витік газу, це може спричинити вибух.
Психологиня також розповіла, що під час розбору завалів рятувальники часто оголошують “хвилину тиші”.
У цей час треба максимально голосно кликати на допомогу та подавати сигнали: свистіти; кричати; світити ліхтариком; стукати по батареях чи трубах. Рятувальники також рядять купити свисток і тримати його поруч під час повітряних тривог.
Якщо під завалами опинилася дитина, Світлана Ройз радить спочатку покликати її, щоб дізнатися, чи вона у свідомості. Якщо так, слід:
запитати, чи їй не боляче та чи може вона поворушити пальцями на руках і ногах;
взяти її за руку або обійняти (якщо це можливо); запропонувати подихати разом, щоб заспокоїтися та зменшити тривогу;
запропонувати дитині затримати в роті слину та робити рухи, ніби вона щось жує (якщо поруч немає води);
увесь час бути з дитиною на зв’язку – розповідати історії, згадувати спільні моменти та нагадувати, що рятувальники обов’язково прийдуть.
